Чи то осінь? Ні - фіалкова весна.
Відходить осінь багряно-жовтим листопадом. Удень ще милує око золотавими відтінками і трохи зігріває тепло-сонячним промінням, а довгими вечорами - відчутно дивує подихом зими і навіює спогади про квітуче літечко, що так стрімко промайнуло. І коли за вікном глибока і журлива осіння пора, то на підвіконнях СО “Замостянські ЕМ”- розкішна та яскрава фіалкова весна. Таке диво тут вже не один рік поспіль. Створили його працівники структурної одиниці з ініціативи оператора ЕО та ОМ відділу енергозбуту Олени Гребенюк.
- Просто люблю квіти, фіалки особливо. Займаюся їх розведенням давно. Спочатку розмножувала їх вдома, звідти потроху переселила й на роботу. Колеги не заперечували. У темному приміщенні, як було в нас раніше, вони спочатку не приживалися. Коли ж на подвір'ї нашого підприємства розчистили великі сосни, квітам стало комфортніше - більше сонця та ще північна сторона. Це найкращі умови для фіалок. Тепер ось буяють цвітом на підвіконні. І так триває майже 8 місяців. За сортами їх не розрізняю, хоч тут до півсотні, напевно, зібралося. Як на мене, то вони одного сорту -“Улюблені”. Радію, коли фіалки зацвітають, створюючи затишок, і коли від того у колег піднімається настрій. А гарний настрій, як знаємо, стимулює до праці,- поділилася Олена Гребенюк.
Доглядати за фіалковою красою у перервах між справами Олені охоче допомагає інженер енергозбутової інспекції Оксана Августинович.
- Працюємо разом, разом і доглядаємо. Я теж фанатка фіалок. Дома маю їх багато. Квіти - то завжди радість, і якщо їх любиш, вони довго не в'януть, - доповнила Оксана.
Майже в усіх приміщеннях структурної одиниці живуть ці непримхливі провісники позитиву. Чимало їх в приймальній директора Леоніда Соломонюка. Секретар Наталія Богачук каже, що полюбилися фіалки не лише працівникам Замостянських електромереж, а й тим, хто тут буває.
- Коли бачать, як вони цвітуть, одразу просять листочок аби посадити й собі, особливо жінки. До такої краси взагалі не має байдужих, всім подобається, - сказала секретар.
“Квіток, квіток, як можна більше квітів і білого серпанку на обличчя”, - писала свого часу закохана у красу дивовижного витвору природи Леся Українка. Ми ж, сучасні енергетики, також дивуємося, закохуємося у квіти, радіємо їм, а значить і життю, яким би смугастим воно не було.