Операція "Соколята"
Нещодавно працівники управління ПАТ “Вінницяобленерго” спільно з покрівельниками однієї із місцевих будівельних організацій стали учасниками незвичайної події. Під час ремонтних робіт фасаду приміщення управління вони виявили соколине гніздо, яке містилося під дахом. Залишити його там не представлялося можливим. Тому довелося вирішувати, що робити з пернатими далі. До порятунку птахів першими долучилися працівники підрозділу з питань забезпечення бізнесу Товариства, адже, як з'ясувалося, саме за стіною їхнього кабінету містилося гніздо.
- Ще навесні з колегами почули за стіною якісь незрозумілі звуки. Згодом зрозуміли, що там оселилися птахи. Які саме - не здогадувалися і не мали можливості побачити, адже це під самісіньким дахом. Вже пізніше роздивилися, як біля вікна кружляла соколиця, несучи у дзьобі здобич. Зрозуміли,що так вона вигодовувала свою малечу. Майже півтора місяця день-у-день спостерігали подібну картину, радіючи сусідству з пернатими і, водночас, шкодуючи, що не маємо змоги їх підгодувати. А коли вже постало питання ремонту даху приміщення, то дуже занепокоїлися за пташине майбутнє. Під дахом залишати птахів не було можливості, оскільки покрівля підлягала повному перекриттю. Тож почали думати-гадати, що робити далі. Спочатку довго очікували на мамку-соколицю, яка так і не прилетіла. Потім виникла ідея завезти пташенят до місцевого зоопарку. Однак зійшлися на іншому: один із будівельників забрав їх додому та виходив на балконі власного будинку, - розповіла про перший етап рятівної операції, яку енергетики назвали “Соколята”, інженер відділу експлуатації будівель і споруд Товариства Ірина Анохіна.
Щодо другого етапу, то за словами будівельника Юрія, виходжувати пернатих хижаків йому довелося вперше у житті. Спочатку, каже, засів за Інтернет аби вивчити справу досконало і не зашкодити птахам.
- Як показало життя, це не простий процес, оскільки соколи - хижі птахи і догляд за ними особливий. Скажімо, дізнався, що соколи полюбляють сире м'ясо. Тому разом з дружиною купували для них курятину, доглядали, мов за маленькими дітьми чітко за розкладом. Птахи навіть привчилися їсти з рук і навіть зрозуміли нашу мову. А коли підросли і зміцніли, то ми вирішили відвезти їх за місто та випустити на волю. Так і зробили. Яким же було здивування, коли через декілька днів соколята прилетіли до нашого балкону! До речі, так триває досі: прилітають час від часу, своїм специфічним криком ніби дякують нам. Ми ж їм дуже радіємо та із задоволенням підгодовуємо м'ясцем, - розповів Юрій.
За визначенням Вікіпедії, птах сокіл - хижий птах родини соколових з міцним дзьобом, кривими кігтями і довгими гострими крильми. У народній уяві він виступає символом хоробрості, швидкості, зіркості, злету, молодості, сили, розуму. Тому українці невипадково порівнюють людей з відповідними якостями із соколом, про що йдеться у численних народних піснях, прислів'ях та приказках: "Видно сокола по льоту", "Де соколи літають, там ворони не пускають" тощо. За прадавніми віруваннями, сокіл - це охоронець "живого вогню" та Дерева життя; птах, що приніс на землю іскри небесного вогню. В казках та інших творах він за допомогою "живої води" рятує багатьох героїв. Лише у "Слові о полку Ігоревім" про сокола згадується 13 разів. Також фігурує сокіл й у весільних піснях як знак згоди сердець молодих. Ще багато чого іншого пов' язує людська уява з цим прекрасним та гордим птахом. Щодо енергетиків, то вони, згадуючи історію про соколят, кажуть так: “Де соколи загніздилися, там добро і мир оселилося”. Тож нехай соколята частіше і більше гніздяться по всій Україні.
