Новини
АТ «Вінницяобленерго» – особистий кабінет, передати покази лічильника, кол-центр 0 (800) 217-217 Ставаймо ближчими до своїх дітей!_0

Ставаймо ближчими до своїх дітей!

15 вересня 2017

На вулиці - бабине літо. Ще ласкає теплом сонячне проміння і після напруженого робочого тижня так хочеться насолодитися тим останнім літнім поцілунком. У кожного на вихідні свої плани. Має їх і директор з правової роботи ПАТ «Вінницяобленерго» Руслан Кравець. Як правило, каже, проводить їх з родиною і дітьми. У нього їх троє: два сина і донька. Як люблячий і турботливий батько повсякчас переймається їхнім життям, інтересами. Спостерігаючи, як вони на очах зростають, навчаються, дорослішають, з ким спілкуються, що читають, Руслан Борисович зробив для себе певні висновки та вирішив поділитися своїми думками, виклавши їх у листі. Подаємо його нижче. Тож, читаймо, мами і татусі, особливо ті, у кого є складності із дітьми-підлітками. Можливо поради нашого колеги комусь навіть допоможуть, бо життя сучасне, на жаль, не без проблем.

Про наших дітей і не тільки …

Розмови з власними дітьми, незрозуміла поведінка інших дітей підліткового віку, що активно висвітлювалась у ЗМІ протягом цього року, змусила мене звернутися до Вікіпедії для того, щоб розібратись у поняттях, якими цікавляться наші діти, особливо підлітки. Адже для того, щоб давати своїм дітям відповіді на їхні запитання про «синіх Китів», про руфінг, зачипінг і т.п., мені необхідно було самому розібратися у питанні: – «що це?».
Поступово, збираючи інформацію, я зрозумів, що я і мої діти живемо в дещо різних «системах координат» і по різному оцінюємо суспільні виклики. Для них результат людської думки, красота фотографії, ступінь вчинку оцінюється лайками та ширами. Життя в соціальних мережах для підлітка настільки ж реальне, як й існування навколишнього світу. Для них – це повноцінний соціум, в якому вони виросли і живуть. Тим більше зараз, коли кількість переглядів та лайків можна монетизувати, тобто це не тільки нагода проявити себе, але й можливість заробити реальні гроші.
Підлітки та молоді люди у пошуках нових ідей для збільшення кількості переглядів починають ризикувати. Вчиняють, на мій погляд, абсолютне безглуздя, викладають відео на свою сторінку і отримують певне задоволення від шокування оточуючих. У мене від перегляду цих підкорень мостів, багатоповерхівок, проїздів між вагонами збивалось дихання. І лише з часом я зрозумів, що діти цими вчинками шукають від дорослих не схвалення, а реакції. Просто хочуть привернути до себе увагу! Тоді, у відповідь на цю «шокову терапію», я поставив собі запитання: що дорослі, батьки можуть запропонувати?
Економічна криза, соціальна невпевненість, незрозуміла гуманітарна політика держави сьогодні підштовхують дітей (і не тільки) до того, що вони просто не розуміють, навіщо їм потрібно життя в Україні. В кращому випадку вони зможуть знайти собі місце за кордоном; але нажаль багато хто знайде свою долю у пляшці спиртного або у шприці.
Та все ж я вважаю, що не все так безнадійно у нашій державі. Я особисто знаю велику кількість дорослих та свідомих людей, які відповідальність за перетворення України взяли у свої руки і не покладають жодних сподівань на державу.Прикладом такого ставлення є тисячі індивідуальних людських ініціатив, проектів малого бізнесу, які – і це правда – ПОТРОХУ ЗМІНЮЮТЬ КРАЇНУ, СУСПІЛЬСТВО
Це мій знайомий за свої заробітки – взяв і зробив у дворі своєї багатоповерхівки пісочницю, хоча його діти вже студенти. Інший – купив на виставці п’ять саджанців: три на дачу, а два у двір тієї ж самої багатоповерхівки. У цьому суть! Зроби щось для людей, не очікуючи результату, похвали! Зроби просто так і, якщо це ніхто не оцінить, з дерева не забереш жодного плоду, це вже не твоя зона відповідальності, ти – зроби!
Так само я довго думав, навіщо мені був проект «Веселого Кухаря» на дитячому Інтернет-телебаченні Clarastudio.tv. Все ж безоплатно, навпаки – затратно… І тільки зараз зрозумів, що це моя відповідь усім «синім Китам», «зачіп ерам». Може, це дитяче телебачення не екстремальне, але прикольне, веселе і дуже добре.
Я думаю, що сьогодні ми маємо радіти кожній дитині, яку вдається витягти з депресивного соціального середовища, де існує великий ризик алкоголізму, наркоманії чи участі у вуличній злочинності.
Ми маємо боротися за дітей, і боротися навіть із державою, якщо вона чинить опір власному суспільству.
Тож, давайте ставати ближчими до своїх дітей, поки ще не пізно.

Поділитись: