Антоніна Шевченко: від контролера енергозбуту до начальника Кол-центру

Коли говорять про енергетику, уява найчастіше малює високовольтні лінії, трансформаторні підстанції, ремонтні бригади й чоловіків у захисних касках. Та за надійністю електропостачання стоять не лише кілометри проводів і потужна техніка. Стоять люди. І дедалі частіше — жінки, які своєю наполегливістю, професіоналізмом, мудрістю та людяністю доводять: сучасна енергетика має не лише сильний характер, а й жіноче обличчя.

Вони не просто виконують посадові обов'язки. Вони щодня вислуховують, підтримують, пояснюють, приймають складні рішення, навчаються нового й ведуть за собою колективи. Вони однаково впевнено працюють із цифрами, людьми та викликами, яких у галузі вистачає щодня. І найголовніше — вони ніколи не забувають, що за кожним телефонним дзвінком, кожним зверненням чи питанням стоїть людина.

Саме такою є начальник Кол-центру АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» Антоніна Шевченко — жінка, для якої людяність стала не просто рисою характеру, а життєвим принципом. Її професійний шлях — це історія про те, як любов до своєї справи, постійне прагнення знань, наполеглива праця й уміння чути інших відкривають двері до нових можливостей. Від контролера енергозбуту, який у будь-яку погоду проходив десятки кілометрів вінницькими вулицями, до керівника підрозділу, що сьогодні є голосом Товариства для тисяч споживачів.

Де народжується характер

Її історія почалася далеко від великих міст — у затишному селі Копистирин, що розкинулося серед мальовничої долини річки Мурафа. Саме там маленька дівчинка навчилася цінувати працю, поважати людей і мріяти без страху. Там, у родині енергетиків, ще змалку зрозуміла: електрика — це не просто професія. Це відповідальність. Це покликання. Це справа, яка дарує людям світло.

І хоча життя не раз випробовувало її на витривалість, Антоніна Шевченко ніколи не шукала легких шляхів. Вона просто впевнено крокувала вперед, доводячи власним прикладом просту істину: справжній професіоналізм починається не з високої посади, а з готовності чесно виконувати свою роботу, якою б вона не була.

Червоний диплом — ще не перепустка

У школі Антоніна навчалася так, як звикла робити все в житті, — на відмінно. Згодом із такими ж високими результатами закінчила й Вінницький національний технічний університет, здобувши одразу дві спеціальності: магістра з електричних станцій та спеціаліста з менеджменту організацій і адміністрування. Та відмінні оцінки ніколи не були для неї самоціллю чи приводом для гордощів.

— Для мене це не був комплекс відмінниці, — усміхається Антоніна. — Це був рівень, якого хотілося досягати, щоб стати хорошим спеціалістом.

Втім, дорога до омріяної професії не виявилася легкою.

З дипломами з відзнакою вона переступила поріг Вінницьких міських електричних мереж, щиро вірячи, що знання й бажання працювати відкриють перед нею двері.

— У нас тут таких із червоними дипломами знаєте скільки приходить? — почувся тоді стриманий голос директора Віталія Ковальчука.

Для когось ця фраза могла б стати вироком. Для Антоніни — лише ще одним викликом.

Того дня її не взяли на роботу. Лише поцікавилися, ким вона хотіла б працювати.

— Будь-ким, — відповіла без вагань. — Головне — в енергетиці.

Саме ця відповідь, мабуть, і запам'яталася керівникові більше, ніж бездоганна залікова книжка чи дипломи. Бо через місяць телефонний дзвінок змінив життя молодої випускниці.

Її запросили на посаду контролера енергозбуту.

Школа, яку не дає жоден університет

Для багатьох це була б лише стартова сходинка. Для Антоніни — справжня школа життя.

Щодня — десятки будинків, сотні дверей, кілометри пішки. Її маршрут пролягав вінницьким мікрорайоном Корея: приватний сектор, багатоповерхівки на вулиці 600-річчя, двори, провулки, сходові клітки.

У спеку асфальт плавився під ногами. Узимку слизькі дороги, холод і важкі сумки робили кожен день справжнім випробуванням.

— Мені було важко фізично, — згадує Антоніна. — Не через людей. Споживачі були різні, але з кожним можна було знайти спільну мову. Найбільше виснажували щоденні багатокілометрові маршрути.

Саме тоді вона зрозуміла одну просту істину: в енергетиці не буває «неважливих» посад. Кожна з них — це частина великої системи, яка має працювати бездоганно.

Щирість, доброзичливість, уміння вислухати й пояснити швидко стали її професійною візитівкою. Вінничани добре знали свого контролера, а колеги дедалі більше поважали молоду фахівчиню за відповідальність, чесність і виняткову вимогливість до себе.

Про таких людей говорять небагато, але пам'ятають довго. І саме про таких у професійному середовищі швидко поширюється добра слава.

Голос, який чують тисячі

Тому коли у 2014 році в ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО було створено Кол-центр, Антоніні Шевченко запропонували працювати там одній із перших.

Здавалося б, робота вже не вимагала долати десятки кілометрів щодня. Але натомість довелося навчитися долати відстані між людськими емоціями.

Телефон не бачить усмішки. Він не передає погляду. Лише голос. І саме за кілька секунд потрібно зрозуміти людину, яка телефонує: розгублену, роздратовану, стурбовану чи навіть розгнівану. Не образитися. Не піддатися емоціям. Знайти правильні слова, пояснити, заспокоїти, допомогти.

Для цього недостатньо знати нормативні документи чи технічні процеси. Потрібно любити людей.

Саме ця якість і стала основою успіху Антоніни Шевченко. Вона не просто відповідала на телефонні дзвінки — вона будувала довіру між енергетиками та споживачами.

Минали роки. Змінювалися технології, збільшувалася кількість звернень, удосконалювалися сервіси, але незмінним залишалося головне правило, якого вона дотримується і сьогодні:

«У будь-якій життєвій ситуації потрібно залишатися людиною».

Саме ця проста, але надзвичайно сильна формула стала фундаментом її професійного шляху, привела до посади начальника Кол-центру й допомогла сформувати команду, яка щодня доводить: якісний сервіс починається не з телефонної лінії, а з людського ставлення.

Бо світло в оселях народжується не лише на підстанціях. Воно народжується й у словах підтримки, у терплячому поясненні, у щирому бажанні допомогти. І це світло теж створюють енергетики.

Лідерство починається з людяності

Та найбільше про керівника говорять не посадові обов'язки, а люди, які працюють поруч.

Сьогодні у підпорядкуванні Антоніни Шевченко — 19 працівників. Це команда, яка першою приймає на себе хвилю звернень від споживачів. Особливо у найважчі моменти — під час аварійних вимкнень, ліквідації наслідків негоди чи масованих ворожих атак на енергетичну інфраструктуру України. Щодня телефонні лінії Кол-центру буквально розриваються від дзвінків. За кожним із них — людське хвилювання, тривога, нерозуміння, а іноді й відчай.

Бути керівником такого підрозділу — означає не лише бездоганно знати свою справу. Це означає щодня брати на себе величезну відповідальність за людей, які перебувають на передовій спілкування зі споживачами.

І саме тут розкривається ще одна грань особистості Антоніни Шевченко.

Вона не просто висококваліфікований фахівець. Вона тонкий психолог. Людина, яка вміє не лише уважно вислухати споживача, а й відчути настрій кожного зі своїх колег. Вона знає, хто чим живе, хто сьогодні прийшов на роботу із важкими думками, кому потрібна добра порада, а кому — просто кілька хвилин щирої розмови.

Для неї колектив — це не перелік посад чи штатний розпис. Це дев'ятнадцять різних характерів, різних життєвих історій, різних людських доль. І до кожного вона знаходить свій ключ.

У кабінеті начальника Кол-центру двері майже ніколи не зачиняються. Сюди приходять не лише з виробничими питаннями. Тут просять поради, діляться переживаннями, говорять про сімейні труднощі, про дітей, про втому, про страхи, які принесла у наше життя війна.

Антоніна переконана: сильний керівник — це не той, кого бояться. Це той, кому довіряють.

Вона не приховує: сьогодні, коли вся країна живе під звуки повітряних тривог, коли кожен українець щодня переживає стрес, особливо важливо берегти людей. Бо професіоналізм неможливий без людяності, а висока продуктивність починається з простого відчуття, що ти не залишився зі своїми проблемами наодинці.

Саме тому в Кол-центрі АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» панує атмосфера взаємної підтримки. Тут радіють успіхам один одного, разом долають труднощі й завжди підставляють плече, коли комусь важко. І в цьому — велика заслуга їхнього керівника.

Можливо, саме тому навіть у найгарячіші дні, коли кількість дзвінків обчислюється тисячами, а емоційна напруга сягає межі, команда Антоніни Шевченко працює як єдиний механізм. Бо поруч із ними є людина, яка власним прикладом щодня доводить: справжнє лідерство народжується не з влади, а з поваги, довіри й щирої турботи про тих, хто поруч.

Найважливіша професія — бути мамою

Антоніна є прикладом не лише для колег, а й для своєї 11-річної донечки Софійки. Попри насичений робочий графік, вона завжди знаходить час для найціннішого – родини. Повернувшись додому, відкладає службові турботи настільки, наскільки це можливо, і повністю присвячує себе доньці. Разом вони читають книги, подорожують, відкривають нові місця, діляться враженнями та будують плани на майбутнє.

— Софійка із розумінням ставиться до моєї роботи, — ділиться Антоніна. — Їй і самій уже час замислюватися над тим, яку професію обрати. Я прийму будь-який її вибір, так само, як колись мій батько підтримав мене.

Можливо, Софійка обере зовсім інший шлях. А можливо, одного дня теж захоче працювати там, де щодня допомагають людям. Та незалежно від професії, найголовніше вона вже успадкувала від своєї мами — відповідальність, людяність, уміння співпереживати та завжди залишатися опорою для тих, хто поруч. Адже саме такі якості є справжньою цінністю, яка не вимірюється жодною посадою чи званням.

Приклад, який надихає

Саме такі люди творять справжню силу енергетики. Не лише своїми знаннями чи професійними досягненнями, а насамперед людяністю, відповідальністю та щирою відданістю справі. Адже світло народжується не лише на підстанціях чи в електромережах — воно народжується в людях, які щодня дарують іншим підтримку, надію та впевненість.

Колектив АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» щиро пишається Антоніною Шевченко, високо цінує її професіоналізм, мудрість, людяність і вміння об'єднувати людей. Ми вдячні долі за те, що поруч із нами працює людина, яка щодня доводить: справжнє лідерство починається з поваги до інших, а найважливіший ресурс будь-якої компанії — це люди. І ми щиро вдячні Антоніні за те, що вона є серед нас, надихає власним прикладом і робить АТ «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» сильнішим.