Вінницькі міські електромережі завжди на пульсі життя
Електричне світло, як дар цивілізації, з'явилося у Вінниці на початку минулого століття. Це сталося у 1910 році. Саме тоді були зведені перша електростанція та електроосвітлювальна мережа. Потужність електростанції забезпечували лише 2 агрегати, так звані локомобілі-динамо постійного струму у 80 кіловат з ремінною подачею. Тодішня повітряна на дубових стовпах трьохпровідна мережа охоплювала тільки незначну частину міста, - йдеться в архівних матеріалах ПАТ “Вінницяобленерго”. Саме з них дізнаємося про початок історії енергетичної Вінниці. Що ж до сучасного стану її нинішніх міських електричних мереж, то про це нам повідав їх директор Віталій Ковальчук під час відвідин підприємства.
- Нині у Вінниці понад 600 км кабельних ліній у 10 кВ та 400 км у 0,4 кВ. Це, три тисячі опор. Ще на 100 км розтяглися повітряні лінії у 10 кВ і на 400 км у 0,4кВ. Є також півтисячі трансформаторних підстанцій, - почав розмову Віталій Семенович. - Майже до 40-ка відсотків споживання електричної енергії всієї області припадає саме на Вінницю. Маємо 140 тисяч побутових та біля 3 тисячі 800 юридичних споживачів електроенергії. Тому роботи дуже багато і колектив наших електромереж працює насичено, часом не зважаючи на вихідні чи свята. Цього вимагає життя Вінниці та її мешканців, адже саме ми маємо безперебійно та якісно забезпечувати усіх наших споживачів енергопостачанням. І якщо стається якась аварія, то, згідно постанови міської ради, протягом трьох годин маємо усунути причину і дати вінничанам якісну електроенергію. Взагалі, профiль роботи нашого пiдприємства — це технiчне та оперативне обслуговування обладнання пiдстанцiй i високовольтних електричних мереж, їх ремонт, розподілення та постачання електричної енергії всім нашим споживачам.
- Задля виконання усіх завдань, які стоять перед вашим колективом, має бути належне технічне забезпечення?
- Звичайно, і ми маємо потужний технічний парк. Це 2 автокрани, 5 автовишок, 4 лабораторії, 3 екскаватори. Всього — майже 40 одиниць техніки. Інша справа, як часто все це оновлюється? На жаль, рідко. Машини старі, деякі вже до пів сотні років в експлуатації. Витрати палива високі. Особливо важко працювати з такою технікою взимку. Тобто, проблема з оновленням транспорту у нас досить серйозна. На жаль, економічні негаразди в державі та області, до того ж війна на Сході України не скоро дозволять реалізуватися усім нашим потребам та бажанням. Тому доводиться проявляти, як то кажуть, кмітливість, застосовувати раціоналізаторські здібності своїх майстрів і ремонтувати, ладнати те, що поки маємо.
- Щодо роботи зі споживачами електроенергії, як налагоджуєте діалог з ними у спірних питаннях, адже вони трапляються, напевно, час від часу?
- Споживачі — це передусім! Тут ми відпрацювали надійну схему і чітко діяти за нею вимагаю від кожного працівника ЕМ. Її суть — це увага та шановбливе ставлення до споживачів електроенергії. Вважаю, що за будь-яких обставин можна знайти компроміс, домовитися і вирішити питання так, як воно того вимагає.
- Що найбільше турбує вас нині у роботі міських ЕМ?
- На сьогоднішній день електромережі зношені на 60 відсотків, потрібне їх реконструювання. Намагаємось відновлювати по мірі фінансової можливості, адже оновлення — це завжди якість і надійність, зменшення витрат.
- Чи маєте збитки у зв'язку з крадіжками електроенергії?
- Без цього, на жаль, не буває. Випадки розкрадання, наприклад, населенням електроенергії непоодинокі. У місяць служба складає до 20 актів на порушників. Виявляються подібні речі, в основному, під час перевірок абонентів нашими інспекторами. Порушників штрафуємо. Деяким йдемо на поступки і розбиваємо штраф на певний період.
- Щодо колективу міських ЕМ, то як ставитеся до його оновлення?
- Позитивно. Хоч професійні кадри, як кажуть, на вагу золота, але за останніх два роки саме наших 44 працівника перейшли працювати в управління ПАТ “Вінницяобленерго”. До речі, серед них і нинішній генеральний директор ПАТ “Вінницяобленерго” Андрій Поліщук. Він свого часу був у нас заступником директора з енергозбутової роботи. Нині наша диспетчерська, скажімо, оновлена на 90 відсотків. Тобто, у ВМЕМ працює дуже багато толкової молоді, яка прагне вдосконалення у своїй професії. Наприклад, 8 років тому, після студентської лави, прийшов до нас Олександр Жарук. Грамотний молодий фахівець. Тепер він головний інженер. Саме на таку молодь і робимо ставку. І якщо доведеться колись поступитися молодим, то так і буде. Наприклад, я цього не боюся. Так має бути колись, бо це життя. Повірте, ніколи не тримався і не триматимуся за крісло. Де б не був, завжди виконував і виконую свою роботу сумлінно, чесно, принципово та досить вимогливо, як до себе, так і до інших. Однак, ніколи не сприятиму тим, хто добивається посади через дзвінки впливових осіб. На першому місці завжди мають бути ділові та професійні якості, доведені практикою. Крім того, вважаю, що і керівник має мати за плечима досвід у тій справі, яку очолює. Це моя незмінна позиція. Багато хто за це мене не любить, то й не треба, я ж не дівка.
- А як давно самі працюєте в енергетиці?
- О, стільки не живуть! - і далі з гумором продовжує розмову Віталій Ковальчук.- Якщо ж серйозно, то вже 30 років я в цій сфері. Електриком став у 1974-ому році, працював ним у Томашполі, одразу після закінчення Сорокського радгоспу-технікуму механізації та електрифікації (Молдавська СР). Згодом, після служби в лавах Радянської армії, подався до Красного Луча Луганської області. Там також був електриком, але не довго. Повернувся до Томашполя і працював у районних ЕМ, спочатку інспектором, електромонтером, а далі - майстром на Вапнярській дільниці. Довелося бути і на перших адміністративних та виконавчих посадах у владному апараті Томашполя. Набравшись там керівного досвіду, повернувся знову в енергетику. Був очільником Чернівецьких районних мереж, Замостянських районних мереж у Вінниці, а з грудня 2004 року - директором Вінницьких міських ЕМ.
- Пригадайте, коли стали тут керманичем, то якими було підприємство?
- 30 відсотків втрат, 345 пошкоджених ліній, 350 працівників і так далі. Прийшов, на все це подивився, а працівники між собою шепочуться: “Довго не витримає, може, місяць, максимум - три”. Виявилося, що за півтора роки тут змінилося чотири директора. Однак, як бачите, п'ятий витримав та ще затримався на роки. В грудні вже буде десять літ, слава Богу. Нині втрати на рік складають 10-11 відсотків. Розрахунки споживачів - майже стовідсоткові і щомісячна абонентська плата за споживання електроенергії у нас становить до 40 млн.грн. Боржників, звичайно маємо, наприклад, нині “Вінницяводоконал”, частково - “Вінницятеплокомуненерго”, бюджетні установи. Але і вони потроху розраховуються. Крім того, можемо похвалитися виконанням плану щодо капітальних ремонтів. Нині готуємося до зимового періоду. Одним словом, працюємо, сумлінно виконуємо поставлені завдання, - завершив свою розповідь Віталій Семенович.
Далі була екскурсія по підприємству, по всіх його відділах, бригадних підрозділах та майстернях. Директор доброзичливо та з неприхованою гордістю представляв своїх колег, наголошуючи на їх професіоналізмі, гарних людських якостях. Декого підбадьорював жартами і було помітно, як в дану мить це було дійсно необхідно людям: робочий настрій одразу мінявся та входив у стан живої динаміки. Спостерігаючи за таким спілкуванням керівника з підлеглими, зрозуміли, що в колективі панує дух однодумців та вболівальників за спільну справу, дух довіри та порозуміння.
- Саме так,- під час наступного знайомства підтвердила наші думки провідний інженер енергозбуту, голова профкому Наталія Пінчук.
- Знаєте, ми всі тут, мов одна родина. Якщо на роботу хочеться йти, то, значить, тут другий твій дім. Напевно тому і молоді фахівці, яких останніми роками у нас побільшало, так легко вливаються в наш колектив. Якщо ж трапляються якісь непорозуміння, а це буває дуже рідко, то ми обов'язково знаходимо консенсус. Часто разом відпочиваємо під час спільних мандрівок, екскурсій. Цьогоріч, наприклад, побували на Шацьких озерах. Якщо трапляється в когось, не дай Боже, біда — допомагаємо. Тобто, живемо дружньо. І це, вважаю, заслуга саме Віталія Семеновича, нашого директора, який дуже вболіває за справу, добре розуміє людей і відчуває ситуацію, якою б вона не була. Можу дозволити собі так казати, адже в енергозбуті працюю найдовше, з 1978 року. Власне, такої думки притримується чимало моїх колег, - додала Наталія Пінчук.
Після спілкування з Наталією Василівною поспішили до “святая святих” міських ЕМ - оперативної диспетчерської, де керівником Юрій Руцький. Крім нього за роботою застали ще чотирьох диспетчерів- Віталія Вишенського, Олега Марченка, Андрія Кочержука, Ігоря Білика. Слідом за нами зайшов і директор. Представляючи кожного, Віталій Семенович наголосив, як щодоби, включно з вихідними та святами, черговий диспетчер обов'язково телефонує йому пізно ввечері, об 23.00, та повідомляє про поточну ситуацію.
- Я маю володіти інформацію, адже в будь-яку хвилину можуть і до мене зателефонувати перші особи Вінниці та області чи навіть хтось із споживачів електроенергії в разі спірних питань. Тож, наша робота не припиняється ніколи! Ми її такою для себе обрали і мусимо, як то кажуть, бути завжди “на чеку”. Правду я кажу, хлопці? - додав він у розмові з диспетчерами і, вибачаючись, поспішив на заплановану зустріч та розмову з головою ОДА Анатолієм Олійником.
Знайомити нас далі з Вінницькими ЕМ продовжила головний бухгалтер Наталія Мальована. Все, що побачили і з ким познайомилися — більш змістовно розкажуть наші фотосвітлини.
Так що, ласкаво просимо до Вінницьких міських електромереж!
