Андрій Поліщук: “Спортсменам завжди раді”

Днями до генерального директора ПАТ “Вінницяобленерго” завітав  український боксер-важковаговик, володар титулу чемпіона Європи за версією IBF Роман Головащенко.  28-річний спортсмен  здобув цю перемогу на початку вересня поточного року  над 22-річним боксером з Грузіїї Гогіту Горгіладзе. Одразу після поєдинку Роман  заявив, що зі своєю командою буде прагнути до того, аби отримати право на поєдинок за титул чемпіона світу за версією IBF. На цьому наголосив і під час зустрічі з Андрієм Поліщуком. Також повідомив про ще один боксерський турнір, який незабаром відбудеться у Немирові Вінницької області.

- Це турнір на призи  братів Головащенко, який з моєї ініціативи проводитиметься вже вдруге. Плануємо, що він відбудеться 14-15 жовтня, у Немирові.  Прийшов запросити вас і виступити нашим меценатом, - сказав  Роман Головащенко.

Керівник енергетиків області привітав Чемпіона Європи з отриманням нового  титулу і запевнив про підтримку.

- Енергетики спортсменам завжди раді, бо самі  частково спортсмени. Маємо свою гарну команду “Енергетик”, яка також є чемпіоном України з футзалу . Проводимо щорічні Спартакіади - і це вже традиція. Уважно слідкуємо за спортивними подіями, особливо, коли в них перемагають наші земляки. Знаємо і про вашу перемогу, горді з того і раді допомогти у  прагненні досягти нової спортивної висоти, - зауважив Андрій Поліщук та побажав Роману Головащенку нових перемог.

Після невеличкої фотосесії спортсмен відповів ще на декілька запитань, поставлених йому  прес-групою  Товариства. 

- Романе, знаємо, що ви поєднуєте професійний спорт із навчанням у Вінницькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ. Як це вдається?

- Так, саме тут отримую вже другу освіту, у січні 2017 буду захищати диплом. По першій спеціалізації у мене економіка і менеджмент, по другій - митна справа. Щодо поєднання зі спортивною кар'єрою, то  мені і раніше це вдавалося. Думаю, і в подальшому також. Збираючись на змагання, завжди  із сумкою речей прихоплюю ще й сумку з книжками. Мої друзі-спортсмени, спостерігаючи таку картину, дивуються, мовляв, у тебе ж є звільнення від навчання. Я натомість відповідаю, що звільнення на час спортивних змагань - це дуже добре звільненням, однак  екзамени за мене  ніхто інший ніколи не складав і не складе. І спорт - мій кращий помічник у такому поєднанні.

- Чому саме бокс, а не щось інше? Кажуть, що у ньому ви майже усе своє свідоме життя, з 5- ти років?

- Напевно, раніше. Бокс “підкрався” до мене, так би мовити,  ще задовго до мого народження. Коли моя мама, майстер спорту СРСР з семиборства Алла Мріщук була мною вагітна, тато - майстер спорту СРСР міжнародного класу з велоспорту Олександр Головащенко  приніс додому пару боксерських рукавиць та  два боксерських шлеми. Приніс з твердим натяком та повною впевненістю, що народяться хлопці. Так і сталося, в мене ще є молодший брат Тарас. Він також займається боксом, є дев'ятикратним чемпіоном України, грає у складі команди “Українські отамани”, переможець багатьох міжнародних турнірів. Вінничани нас вже встигли охрестити подільськими “братами Кличко”. Щодо мене, то я справді  вперше ступив на ринг  у 5 років.  Наприкінці дев'яностих, ще під час навчання у Немирівській середній школі №2,  став чемпіоном області, а в 2000 році чемпіоном України.  У професійному боксі  я з 2007 року. Маю багато переможних поєдинків, які  завершувалися нокаутом суперника і маю лише одну поразку. Одного разу  під час бою  отримав розрив зв'язки плеча. Це і  визначило фінал не на мою користь, хоча по кількості балів йшов попереду.  Не вистачило одного раунду, просто не повезло.

- Щодо найближчих спортивних планів...

- До кінця року планую провести ще один 12 -ти раундовий поєдинок. Можливо це буде захист  пояса чемпіона Європи за версією  IBF або  бій за новий титул, а саме чемпіона континентального, аби через кілька боїв можна було б боксувати  за титул чемпіона світу за версією IBF.

- Про що мрієте  досягти ще у боксі?

- Боксувати в суперважкій  вазі, скажімо, коли виповниться 33-34 роки, то може так і станеться. Ще займатися спортивним менеджментом. Також не проти відкрити свою власну боксерську школу в рідному місті Немирів. Хотілося б, аби вона була з хорошим спортивним залом,  гарними умовами, щоб  місцеві хлопчаки не тинялися вулицями, а активно займалися спортом, мали можливість стати на вірний  шлях і досягти своїх вершин у житті. І це, я б сказав, не так мрія, як мета, до здійснення якої прагну з дитинства.

- Будь яке прагнення підкріплюється конкретними діями. Чи мали вже  перемовини, скажімо, з обласною чи  місцевою владою Немирова, аби наблизити свою мету до реальності?

- Поки ні, через низку певних причин, скажімо,  реальної матеріальної бази. Втім, рано чи пізно це станеться, я впевнений.  

- Чи маєте кумирів у світі боксу?

- Ні, не маю. Я - глибоко віруюча людина і чітко слідую істині: не створи собі кумира. Навіщо бути на когось схожим, когось копіювати? Вважаю, що треба проживати своє життя і бути кращим  прикладом для інших.

- Де нині проживаєте: у Немирові, звідки родом, чи у Вінниці?

- Разом з родиною, а це дружина, яка у мене також спортсменка - майстер спорту з художньої гімнастики, і мій маленький дворічний синок Давид проживаємо на дві країни:  в Україні (Вінниця)  та Німеччині. Так склалося, що  у Німеччині маю різні контракти з тамтешніми клубами. Тренуюся там у тренера Шаміля Карімова, з яким класно розуміємо один одного.

- Чи бачите у синові продовження своєї спортивної кар'єри? 

- Хотілося б, однак це дуже важка праця,  і мені його шкода, коли уявляю в ролі боксера. Однозначно, вибір буде за ним. Однаково він буде у спортивному залі.   Вже там буває з  татом і  мамою, де проводимо більшу частину свого життя.

- Як поновлюєте сили після бою?

- Відпочиваю з родиною, на природі, біля водойм. Щоправда це трапляється не так часто, як хотілося б, оскільки, як вже казав, триває моє навчання.

Ось “на носі” і сесія, і практика, і підготовка дипломної роботи. Я дуже відповідальний студент. До того ж планую ще й  продовжити навчання в аспірантурі.

- Залишається побажати вам успіху: у спорті, у навчанні, і, загалом, у житті...

- Дякую і запрошую енергетиків на свої турніри.

Довідка про перемоги Романа Головащенка у професійному боксі: квітень 2009 р. -  пояс чемпіона світу за версією GBC, жовтень  2009 р. – пояс інтерконтининтального чемпіона за версією IBO,  травень 2010 р.- захист попередніх двох титулів, вересень 2016 р.- володар  титулу чемпіона Європи за версією IBF.