Історія лічильника

Друзі, а ми продовжуємо розповідати вам про лічильники.
Індукційні лічильники, відомі також як лічильники Ферраріс, і лічильники, що засновані на принципах лічильника Блаті, все ще виробляються у великих кількостях і виконують основну роботу з обліку енергії завдяки їх низькій вартості та відмінним показникам надійності.
Принцип дії індукційних приладів обліку полягає у взаємодії магнітного поля напругової та струмової котушок з вихровими струмами, що наводяться цими полями в алюмінієвому диску.
Вісь приладу з'єднана з лічильним механізмом, який вимірює частоту обертання диска. Частота обертання диску пропорційна потужності навантаження, а кількість обертів пропорційна кількості електричної енергії, що проходить крізь прилад. Передавальне число лічильного механізму підібрано так, що покази лічильника відповідають кількості використаної електроенергії, вираженій у кВт.год. Цифра, що показує десяті частини кВт.год, узята в кольорову рамку.
Загальноприйнятою одиницею вимірювання електроенергії є кіловат-година, яка дорівнює сумі енергії, яка використовується за навантаження в один кіловат протягом одної години, або 3600000 Дж.
 До нього було застосовано багато удосконалень: зменшення ваги і габаритів, розширення діапазону навантаження, компенсація зміни коефіцієнта навантаження, напруги і температури, усунення тертя шляхом заміни підп’ятників шарикопідшипниками, а потім подвійними камінням і магнітними підшипниками, а також продовження терміну стабільної роботи за рахунок поліпшення якісних характеристик гальмівних електромагнітів і видалення масла з опори і рахункового механізму. До чергового сторіччя, були розроблені трифазні індукційні лічильники, які використовують дві або три системи виміру, встановлені на одному, двох або трьох дисках.
У міру поширення електрики, швидко з’явилася концепція багатотарифного електролічильника з локальним або дистанційним керуванням, лічильника максимального навантаження, лічильника попередньо оплаченої електроенергії та «Максіграфа», - і все вже до початку ХХ століття. Перша система контролю пульсацій була запатентована в 1899 році французом Сезаром Рене Лубер, і її вдосконалювали в багатьох компаніях: «Компані де Комптер» (Compagnie des Compteurs) (пізніше «Шлюмберже» (Schlumberger)), «Сіменс» (Siemens), «АЕГ «(AEG),» Ландіс і Гір «(Landis & Gyr),» Цельвегер «(Zellweger) і» Саутер «(Sauter) і» Браун Бовері «(Brown Boveri), — і це перелік лише деяких з них. У 1934 році компанія «Ландіс і Гір» (Landis & Gyr) розробила лічильник «Трівектор», що вимірює активну та реактивну енергію і споживану потужність.