Маленька моя родина - копія величної моєї держави.

Так говорить про свою багатодітну родину наш колега, електромонтер розподільчих мереж IV групи допуску Барської дільниці Жмеринських ЕМ Володимир МАЛІЦЬКИЙ. Насправді, його сімейка не така вже й маленька. Разом з дружиною Оленою виховують семеро дітей. Старшій Марії – 24 роки, Назару – 16, Сашкові – 14, Максиму – 11, Софійці та Ярославці – 10 та 7 відповідно, а найменшенькому Яну - 5 рочків. День Незалежності зустріли за працею, хоч Володимир зараз і у відпустці.

– Біля своєї садиби, яку маємо живучи у селі, завжди є робота. От зараз, наприклад, картопляний сезон, тому всі майже на городі, врожай славний вродив. Святкувати будемо, коли справді станемо незалежними і вільними від ворога, який нині розпинає нашу землю. Хочеться, щоб не лише мої діти, а усі українські - не знали рабства! Щоб наша країна перемогла, щоб стала міцною, розвинутою, безпечною для життя. Щоб держава дбала про дітей, взагалі про людей, адже головна цінність країни – це людина, доросла вона чи маленька. Країна – це люди! Я за вільну Україну, надійно захищену в усіх сенсах, за гідні умови життя у ній, - поділився роздумами про сьогодення і майбутнє глава родини.

Маліцькі – справжні українці, якими держава може тільки пишатися. Володимира знають як активного волонтера. З 2014-го по 2019 рік він об’їздив майже увесь схід і південь України. Не раз бував у найбільш гарячих точках – під Мар’їнкою, Авдіївкою, а Пєсках, під Світлодарською дугою. Тоді, каже, волонтерство для нього було системним явищем. Зараз більш дистанційно і точково. За кілька днів до повномасштабного вторгнення кацапів він чітко знав, що воно буде і навіть приготувався.

– Разом з дружиною наробили запасів городини, борошна, м’яса. І все це дійсно пригодилося у найперші ж дні. Так вийшло, що через наш район переправлялися в сторону Київщини бійці з Чернігівщини, йшли звільняти від стервятників Ірпінь, Бучу та інші окуповані там міста і села. Тож, майже 4 доби було чим годувати наших Захисників, ще й на дорогу було що дати. Ось така історія, - розповів Володимир.

На батьківському патріотичному прикладі зростають і діти. Усі гарно навчаються, привчені до праці, допомагають татові й мамі у домашньому господарстві та волонтерстві.

– Вони у нас працьовиті, але головне, щоб були гарними людьми. Минулої осені та зими разом з нами вечорами робили парафінові свічки для наших Захисників. І все це залюбки, ніхто не заставляв, бо наші діти знають, якою ціною дістається свобода і воля рідної країни та завдяки кому ми сьогодні маємо змогу жити і бути, - додав Володимир Маліцький.

Слава таким Українським Родинам! УСІМ!

Не переведемося, Незламні Українці!!!