News
АТ «Вінницяобленерго» – personal account, transmit meter readings, call center 0 (800) 217-217 Ветерани досі у строю_0

Ветерани досі у строю

08 May 2018

Завтра - 9 травня, День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Так відзначаємо цей день з 2016 року згідно Указу чинного президента України. Але як би ця історична дата не визначалася у часі суспільством і політиками, для справжніх учасників та ветеранів Другої світової, яких з кожним роком все менше і менше, 9 травня був і залишиться Великим Днем Перемоги. Принаймні для колишнього працівника нашого Товариства, учасника бойових дій у Другій світовій, підполковника Олександра Єгоровича Гусєва так було і буде, допоки живе. У цьому зізнався під час розмови з працівниками нашого Товариства, котрі відвідали 92-річного ветерана напередодні свята.

- 9 травня для мене – це дуже хвилюючий і, водночас, радісний день. Згадую багатьох, кого вже не має. Нічого не забувається, люта була війна. Коли вона розпочалася, мені було лише 15 років. На власні очі бачив, як розгорталася Сталінградська трагедія. Через наш радгосп, на території якого я проживав у Волгоградській області, пролітали фашистські літаки, безперестанно скидали бомби і руйнували місто. На початку 1943 року нацисти відступили. 23 лютого 1944 року, коли мені ще не виповнилося й 18-ти, призвали до лав радянської армії. Після двох місяців учбових зборів відправили на фронт. Це був 1-ий Український Фронт, 714 стрілецький полк, 395 стрілецька дивізія. Був мінометником. Мій загальний, так би мовити, стаж на передовій лише 96 днів і ночей. Це Сандомирський плацдарм біля Вісли, на кордоні з Польщею, звідки почався широкий наступ на Берлін. Вже зараз розумію, що народився, як кажуть «у сорочці», бо мало бійців звідти повернулося. Виходить, я щасливий. Ось дожив ще до одного Дня Перемоги. Маю 2 дітей, 4 онуків, 4 правнуків. Як не радіти! А ще ви не забуваєте, за що вдячний. Знаєте, для нас, ветеранів, це так важливо, - поділився особистим Олександр Єгорович у розмові з директором з персоналу ПАТ «Вінницяобленерго» Віталієм Хребтієм, головою профкому Товариства Олександром Вдовіченком, інженером підрозділу з персоналу Ольгою Касько і журналістами прес-групи.

Спілкувалися не довго, але вистачило, аби зарядитися від Олександра Єгоровича неабиякою енергією. Після розповіді про минуле, він активно перейшов до сьогодення. За всім, що відбувається в країні та світі уважно слідкує. Отримує інформацію із сучасних газет, телебачення та навіть Інтернету. Для цього навчився вправно користуватися сучасною технікою - планшетом. Але істина, каже, залишається у книзі, наприклад, в улюбленому «Кобзарі» Тараса Шевченка та історичних мемуарах. Все це читає щодня. Наприкінці спілкування почастував гостей традиційними 50-тьма "бойовими" грамами, приказуючи, що це символічно у такий день.

- Відмови не прийняв би, образився б,- додала згодом дочка Галина, підтримуючи батька.

Тож «бойові» були за мир в Україні, за воїнів, що сьогодні, як не прикро, знову на передовій на сході, і за здоров’я всіх героїв, всіх ветеранів, хто колись був і досі є в строю. На превеликий жаль, із колишніх майже 400 ветеранів та учасників Другої світової війни, які працювали колись у нашому Товаристві, залишилося лише 46. З них – 14 учасників бойових дій та 32 ветерани.

- Роки, на жаль, немилосердно забирають від нас ветеранів Другої світової. Маємо встигнути зробити для них все, що маємо, аби віддячити за Перемогу у тій страшній війні. Просто не маємо права забути про цих людей у круговерті буденних подій і повсякденних клопотів, - сказав Віталій Хребтій після зустрічі з Олександром Єгоровичем Гусєвим.

Низький уклін вам, шановні ветерани! Наша щира подяка за ваш подвиг, за Перемогу над нацизмом! Міцного здоров’я вам, довгих років життя у мирі, добрі та достатку! Нехай онуки і правнуки вчаться від вас ніколи не здаватися і, головне, не старіти душею! Зі святом вас! Вічна пам’ять і Слава Героям!

Share: