Про красу, що прикрашає світ та тішить душу
Хтось мудрий казав: «Краса може привабити, але не може утримати, якщо за красою не стоїть щось більше». За рукотворною красою, яку створює наша колега Тетяна Сасюк стоїть цілий світ – яскравий, неповторний і доволі привабливий. Адже все, що у ньому існує і творчо народжується, скажімо, хрестиком, мереживом, бісером чи атласним плетінням на полотнах, веселковими фарбами на брамах і стінах старенької маминої хатинки і власної оселі у Літині, то є – КРАСА! Вона неабияк утримує та вабить. Цілющі її струмки час від часу виринають із потаємних глибин душі цієї гарної і завжди усміхненої жінки. І тоді, зізнається, щось може вийти цікавеньке.
- Багато вишиваю. Особливо люблю хрестиком. Всі свої роботи роздарюю рідним, подругам, друзям. Радію, коли їм добре від того. Двох моїх синів, невісток і п’ятеро онуків одягла у вишиване. Ось останні роботи, зокрема, платтячко для найменшої Марусі. Щодо картин, які ви бачите на стінах, де є вишивки з атласу, бісеру і намистин, то їх тут не дуже багато – більшість вже подарована. Мене часто питають, чи не шкода віддавати свою роботу? Я дивуюся, бо хіба ж можна шкодувати, коли від щирого серця хочеш принести людині радість, розважити, створити настрій, – поділилася Тетяна Сасюк, коли прес-група нашого Товариства завітала до неї разом із телевізійниками «ВІНТЕРИ».
До речі, пані Тетяна довго пручалася і не погоджувалася розповісти про себе, як про людину творчу. І коли нам все таки було дозволено зазирнути до її маленького творчого світу, то одразу стало ясно, що він у тісному поєднанні із божественним матінки-природи. Щоправда, дуже особистий. Мабуть, через те й не погоджувалась. Тому щира подяка, що дозволила і запросила. Як же довго займається художньою вишивкою? Запитуємо далі.
- Та усе життя. Подобається і все. Дуже це люблю. Вдень вишивати рідко вдається, хіба що у вихідні, бо ж робота: і у Товаристві, і домашня. Тому більше уночі фантазія долає і тоді вишиваю без зупину. А надихають на таку творчість мене мої діти, онуки, мамина хата, яка вже, на жаль, без мами…А ще поле, квіти! Боже, я їх так люблю! Вони у мене скрізь, - відповіла Тетяна Дмитрівна.
І справді, скрізь! Переконалися. Не тому, що липень, а тому, що є така Тетяна Сасюк, у якої квіти, в усі пори року рясніють різнобарв’ям і ваблять не лише пахощами. Скажімо, завдяки її ініціативності та творчому підходу до життя, двір п’ятиповерхівки у Літині, тепер яскраво вирізнився із загального стандарту. Місцеві дітлахи бігають сюди дивитися на казку.
- Просто в один прекрасний день вирішили із дівчатами , зокрема, з Оксаною Стаднюк, Наталією Дмитренко та іншими просто його прикрасити. Почали з власних гаражів: одягнули їх, так би мовити, у фарбоване казково-квіткове вбрання. Згодом і стіни у під’їзді розмалювали і все, що потрапляло на око. І так все те сподобалось, що досі не зупиняємося, все щось підмальовуємо, ладнаємо. Сусіди-чоловіки ще й щось змайструють. Ось так загальними зусиллями наш дружній двір у Літині і став найкращим з благоустрою. Навіть грамоту маємо і подарунок від влади – затишну альтанку. Тепер тут, буває, чаюємо по-сусідськи, розмовляємо про справи наші суєтні, та взагалі про життя, - додала Тетяна Сасюк.
Найбільше розкрилася творча натура Тетяни Дмитрівни на її рідному обійсті, у маминій хатині. Може тому, що це родинний оберіг, а може з якої іншої причини… Там повний політ народної фантазії і декоративного малярства. І він починається прямо із надвір’я, біля воріт. Писати багато не будемо. Це треба просто бачити! Тож, дивіться, шановні колеги. Спочатку наші світлини. А ввечері цієї Купальської п’ятниці о 20.50 - на каналі місцевого телебачення «ВІНТЕРА» у програмі «Теореми буття». Ще й завтра, у суботу, 8 липня, у повторі на цьому ж каналі. Гарного перегляду вам, шановні, позитивного настрою і миру з красою у душі на всі вихідні)))
