Новини
АТ «Вінницяобленерго» – особистий кабінет, передати покази лічильника, кол-центр 0 (800) 217-217 Ветерани завжди в строю_0

Ветерани завжди в строю

06 травня 2016

  За кілька днів до Дня пам’яті і примирення та 71-ї річниці Перемоги над нацизмом представники ПАТ “Вінницяобленерго” на чолі з директором  з питань забезпечення бізнесу Сергієм Даниленко відвідали ветеранів Другої світової війни, які свого часу  працювали у Товаристві. Привітали їх з наближенням Великого свята, вручили подарунки, грошову допомогу, поцікавилися життям-буттям. 

         Першим,  до кого завітали,  був Антон Семенович Безноско. Зустрів гостей радісно і при повному, як кажуть, параді. Зізнався, що чекав, оскільки вже звик до такої уваги колег.

         - Як бачите, живу і радію. Діти, син з невісткою, в усьому допомагають. Ще й сам  нічого, хоч і з ногами маю деякі проблеми, але з паличкою потихеньку на вулицю виходжу, цікавлюся усім, а як інакше! Рух - це життя! - розпочав розмову Антон Семенович.

         Далі  - були спогади: випускний вечір напередодні 22 червня 1941 року, коли щасливий випускник Андрушівської загальної школи (Житомирська область) ще  не знав, що на ранок буде війна і він вже за дві доби стане до лав війська, за кілька місяців у екстреному порядку закінчить Вище Дніпропетровське артилерійське училище, вистоїть у пеклі під Сталінградом, переживе втрату бойових друзів, виживе і зустріне перемогу над фашизмом у званні майора під Чернівцями. Все, ніби учора, свіжа у пам'яті фронтовика кожна мить.

         90-річний Олександр Єгорович Гусєв також привітно зустрів колег енергетиків. Груди - в орденах та медалях,  у руках  - планшет.

         - Це подарунок татові від рідних на 90-річчя, що відзначили у квітні. З'їхалися  діти, онуки, правнуки аби привітати нашого ювіляра. Маємо велику родину та ще багатонаціональну. Тепер з планшетом тато не розлучається, фіксує кожну мить. Напевно, і вас попросить сфотографуватися з ним на згадку, - пояснила донька Галина.

         Вічно молодий духом фронтовик так і зробив: спочатку фотографувалися у кімнаті, де все нагадує про його бойову молодість. Розпочалася вона для нього  у лютому 1944 року,  в учебці Північно-Кавказького військового округу. Потім був навідником міномету 714 стрілкового полку 395 стрілкової дивізії  на Першому Українському фронті. Перемогу зустрів курсантом Одеського піхотного училища.

         - Такий був наказ. Тоді, наприкінці війни, Одеське військове училище знаходилося у Казахстані, в евакуації.  Після його закінчення у 1947 році  ще довго служив в армійських  лавах колишнього СРСР. Ще закінчив військово-інженерну  академію. Так майже до кінця 1974 року і дослужив в армії. Маю звання полковника. Хоч родом з Росії, але гордий з того, що майже більшість свого життя та праці віддав Україні та її  гарним людям, - наголосив  Олександр Єгорович, який щиро вірить у нинішню перемогу нашої держави та  її  світле майбутнє.

         Такої ж думки й інші ветерани - Олексій Андрійович Алексєнцев та Федір Іванович Трофімов.

         - Я навіть ордени цього разу з кітеля познімав та гарно почистив. І так буду робити аж до 80-річчя Перемоги. Сподіваюся доживу.  Для цього не лінуюся і у свої  дев'яносто з хвостиком щодня  спускаюся сходами  з п'ятого поверху та  проходжу 1-3 кілометри по місту. А ще, маючи жахливий зір, розгадую кросворди. Вони допомагають тренувати мозок. Головне, в душі маю 18 років, а, значить,все буде добре, - втішив своїм оптимізмом енергетиків Олексій Андрійович Алексєнцев.

         -  Знаєте, друзі, для мене війна почалася біля клубу, куди я ще підлітком з батьками та сестричкою прийшли дивитися радянське кіно. Як я кажу, війна почалася з неба, звідки фашисти нас і почали  бомбити. Це страшно! Не дай Боже нікому більше цього зазнати. І коли думаю про нинішню ситуацію у зоні АТО, в Донецькій та Луганській областях, жахаюся, як можна було таке  допустити! Як можна було не винести уроків з минулого! І нам ветеранам дуже боляче з того. Переживаємо за солдатів, які нині в окопах на передовій АТО. Так хочеться ще пожити і побачити їх та  усіх в мирі та щасті! Українці ж мирна, добра і роботяща нація. Вірю, що так все і буде! - висловив свої переживання  під час зустрічі  Федір Іванович Трофімов.

         Дорогі наші, низький Вам уклін і сердечна подяка! Залишайтеся ще довго у строю життя такими ж непосидючими, бадьорими, світлими душею і вірними істинам людяності. Зі святом Вас!

Поділитись: