Коли мережі не належать енергокомпанії: як працює спільне використання електромереж
У сфері електропостачання бувають ситуації, коли електричні мережі, якими передається електроенергія до споживачів, належать не оператору системи розподілу, а іншому власнику — наприклад, підприємству чи організації 
. Такі мережі називають технологічними електричними мережами спільного використання 
.
Якщо оператор системи використовує ці мережі для транспортування електроенергії, між ним і власником мереж обов’язково укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж. Його форма затверджена Правилами роздрібного ринку електричної енергії, а сам документ визначає права, обов’язки та відповідальність обох сторін.
Важливо, що власник мереж — так званий основний споживач — не має права відмовити оператору системи у підписанні або переукладенні такого договору, якщо його мережі розташовані на території ліцензованої діяльності оператора.
Оскільки утримання електромереж потребує витрат, закон передбачає механізм їх відшкодування. Основний споживач складає кошторис витрат на утримання мереж, і саме на його основі визначається плата за їх спільне використання. Такий кошторис є обов’язковим додатком до договору 
.
Розрахунок цих витрат здійснюється за спеціальною Методикою, затвердженою постановою НКРЕ №691. Вона визначає:
• як формувати кошторис витрат;
• як обчислювати обсяг обладнання мереж в умовних одиницях 
;
• як справедливо розподіляти витрати між усіма суб’єктами господарювання, які користуються цими мережами.
При цьому кошторис витрат обов’язково погоджується з НКРЕКП. Для такого погодження власник мереж подає пакет документів, зокрема:
кошторис витрат із детальною розшифровкою всіх статей;
копію договору про спільне використання мереж;
однолінійну схему електромереж, погоджену оператором системи;
розрахунок обсягу обладнання мереж в умовних одиницях, також погоджений оператором системи.
Варто пам’ятати: у разі подання недостовірної інформації власник мереж несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Простіше кажучи, коли електромережі належать не енергокомпанії, а іншому власнику, держава встановлює чіткі правила співпраці. Це потрібно для того, щоб електроенергія безперешкодно доходила до споживачів, а витрати на утримання мереж були прозорими та справедливо розподіленими. 
