Продовжуємо досліджувати історію лічильника

Цього разу розкажемо про електролітичний лічильник. Ідея його створення та запровадження належить людині, яка подарувала людству освітлення – американцю Томасу Альву Едісону (1847-1931). Електричний лічильник Едісона, запатентований у 1881 році, використовував електрохімічний ефект струму.

Доволі цікаво те, що собою представляв цей лічильник. Він містив електролітичну комірку, куди на початку розрахункового періоду вкладали точно зважену пластинку міді. Струм, що проходить через електроліт, викликав осадження міді. В кінці розрахункового періоду, мідну пластинку зважували знову, і різниця у вазі відображала кількість електрики, яке пройшло крізь неї. Цей лічильник калібрував таким чином, що рахунки можна було виставляти в кубічних футах газу.

Лічильниками Едісона користувалися до кінця 19-го століття. Однак у них був один великий недолік: зчитування показань представляло складність для енергетичної компанії і було абсолютно неможливим для споживача. Пізніше Едісон додав рахунковий механізм для зручності зчитування показів лічильника.

Поряд з електролічильником Едісона у той час існували й інші електролітичні лічильники, такі як водневий лічильник німецької компанії «Сіменс-Шукерт» (Siemens Shuckert) і ртутний лічильник Йенського скляного заводу «Шотт унд Геноссен» (Schott & Gen. Jena).

Електролітичні лічильники могли вимірювати тільки ампер-години і не годилися при коливаннях напруги.