Чорнобиль- незагоєна рана
Рівно 30 літ тому, в ніч на 26 квітня 1986 року, на 4 блоці Чорнобильської атомної електростанції внаслідок експерименту зі зняття додаткової енергії під час роботи основного атомного реактора сталася аварія. Це призвело до пожежі, яка тривала понад 2 тижні, а згодом і до повного руйнування реактора. За свідченням фахівців, у довкілля тоді потрапило 190 тонн радіоактивних речовин, зокрема у повітря - 8 тонн радіоактивного палива. Люди у Чорнобилі піддалися опроміненню у 90 разів більшому, ніж при падінні бомби на Хіросіму в Японії. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною тодішнього СРСР, більшою частиною Європи, а також східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території сусідньої Білорусі. Близько 200 000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення. Навколо ЧАЕС створилася 30-кілометрова зона відчуження. Чорнобильська катастрофа стала найбільшою за всю історію ядерної енергетики. Хроніка тих часів свідчить, що ураження зазнали близько 600 000 осіб, і, насамперед, ліквідатори катастрофи.
Провідний інженер з пожежної безпеки управління ПАТ “Вінницяобленерго” Віктор Федосєєв згадує той час зі смутком та болем.
- Дата дуже сумна, вже 30 років минуло. Часто зустрічаю своїх товаришів, що були там вже у перші дні після аварії, як ліквідатори катастрофи. От і сьогодні з ними зустрівся. Слава Богу, що живі, приємно їх бачити. Я працював з ними там, у Чорнобилі. У перший же день після аварії нас підняли по тривозі. На той час я служив в обласному управлінні МНС , був старшим інспектором державного пожежного нагляду. Вже в середині травня у складі пожежного загону прибув до Прип'яті. З табору в Іванкові нас по черзі відправляли на аварійний розжарений реактор. Був біля нього на відстані 100-а метрів, відкачував з під нього радіоактивну воду. Працював доти, поки не набрав граничної дози опромінення у 25 рентген. Мені вистачило дві з половиною зміни по 8 годин. Радію з того, що нині живу і бачу хлопців, що можемо з ними ще бути в строю, працювати на державу, для свого народу. Дуже жаль тих, хто вже не з нами, хто відійшов у світ інший. Серед них - мій колега Віталій Хмілевський. Все це Чорнобиль, його наслідки, - розповів Віктор Олександрович під час мітингу-реквієму з нагоди 30-их роковин трагедії. Він відбувся 26 квітня біля пам’ятника жертвам Чорнобильської катастрофи за участі ліквідаторів аварії на ЧАЕС, представників органів влади та місцевого самоврядування, духовенства, членів громадських організацій та жителів Вінниці.
- Ось разом з колегою, інженером служби цивільного захисту, моброботи і пожежної безпеки Товариства Петром Ляховським, який у далекому 1986 році також був у Чорнобилі, ліквідовував наслідки аварії як солдат-строковик, вшанували пам'ять загиблих і померлих, поклали квіти до пам'ятника, згадали все... Вкотре з'ятрили свої душі і серця. Знаєте, часом так прикро стає, коли бачиш, як держава, яку ліквідатори вберегли і не дали розповсюдитися ще більшому лиху, не достатньо дбає про їхню соціальну підтримку, згадує жертв катастрофи інколи, лише у сумну дату. Можливо, це через складну обстановку в країні чи ще які причини... Хто знає? Як на мене, то тема Чорнобиля не має відходити на другорядний план. Про це не можна забувати ніколи, бо Чорнобиль болить. Це - незагоєна рана, - додав Віктор Олександрович і показав нагороду, яку отримав під час зустрічі з однополчанами в головному управлінні ДСНС України у Вінницькій області. Це почесна відзнака - “ За службу державі”.
Додамо, серед активних ліквідаторів були й інші енергетики тодішнього ВЕО “Вінницяенерго”. Один з них - нині ветеран енергетики, інвалід 2-ої групи ліквідаторів аварії на ЧАЕС Валентин Безбах. Йому довелося працювати у зоні відчуження з 31 липня до 16 серпня 1986 року. У музеї історії енергетики Вінниччини нині зберігаються його спогади про ті події. Нам, сучасникам, та нашим нащадкам вони ще не раз сповістять про ліквідаторів, котрі у Чорнобилі виконали свій святий обов'язок - вибороли для нас мирний атом, дехто навіть ціною свого власного життя. Низький вам уклін, шановні рятівники!
