Юрій Касіч: «Україна має досвід зими22/23, і це дає надію».
Про те, що чекати від осінньо-зимового періоду 2023/2024, як попередній досвід допомагає українським енергетикам в умовах обстрілів та якими мають бути електричні мережі країни для забезпечення стабільності, в інтерв'ю “ЕнергоБізнесу” розповів енергетик, керівник “Вінницяобленерго” Юрій Касіч.
— Якщо ми виходимо з того, що удари по енергетиці цієї зими будуть повторюватись, то як відбувається підготовка і які будуть відключення?
— Прогнозувати, що у хворого в голові і куди вони вдарять, дуже важко. Та я хочу сказати, що ми тепер маємо ще більший досвід, ніж мали до того стосовно роботи в аварійних ситуаціях. Маю на увазі не лише «Вінницяобленерго», а енергетиків України загалом.
Ми єдині в Європі, хто мав досвід ще перед минулою зимою по контраварійному управлінню галуззю. Я маю на увазі оперативний персонал, який знає як діяти в таких ситуаціях.
В 1990-і роки Україна вже працювала окремо від РФ. Частота була дуже низька, був дефіцитний електроенергетичний баланс і тоді було відключено все, що можна було відключити (мається на увазі застосовані всі можливі графіки обмеження і відключення споживачів). Я тоді працював диспетчером однієї з енергосистем України, той досвід дуже допоміг.
А тепер Україна має ще й досвід ОЗП 2022-2023. Тому саме це дає надію, що цієї зими все буде добре.
— Про 1990-і - це ви про початок 1990-х, коли були економічні проблеми, та кінець 1990-х, коли електроенергетика працювала без зв'язків з РФ? В 1999 році прем'єр-міністр Владімір Путін вперше продемонстрував свій стиль використання “енергетичного кийка”: Москва проголосила нафтове та електроенергетичне ембарго. Невдовзі воно було скасоване. До цього Борис Єльцин практикував здебільшого шантаж через поставки газу.
— В 1990-х у нас було дуже обмаль газу і вугілля. Саме тому й були відключення. Тоді й пішла назва “віялові відключення”. Хоча це трохи не вірна назва, але в народі так пішло.
— А які існують типи відключень, як звичайній людині це зрозуміти, бо в нас все блекаутом можуть називати?
— Звичайні люди можуть пристосуватися до професійного сленгу, але може бути й навпаки - фахівці починають називати речі так, як говорять і розуміють люди. Сьогодні форми відключення - це форма чи система аварійного управління балансом України. І не лише балансом, але й деякими мережевими обмеженнями.
Є автоматичні і ручні засоби зниження споживання. Що таке ручні відключення? Це графіки погодинних відключень (ГПВ, перше, що на слуху сьогодні). ГПВ - це той захід, який Україна застосовувала тієї зими найбільше. Є графіки аварійних відключень (ГАВ). Є графіки спеціальних аварійних відключень (СГАВ). Це все ручні дії.
Є ще автоматичні. Це АЧР - автоматична частотного розвантаження. Ця автоматика складається з декількох черг, які різняться між собою уставками по частоті електричного струму та витримками часу спрацювання (від долі секунди до десятків секунд).
Про ручні засоби мабуть треба сказати більше, бо у нас здебільшого ручні й застосовуються. Ручні дії можуть бути відносно швидкими і не дуже.
Швидкі - графіки аварійних відключень і спеціальні графіки аварійних відключень. Графіки аварійних відключень мають бути застосовані за 15 хвилин, спеціальні графіки аварійних відключень - три хвилини. Це час від команди диспетчера Оператора системи передачі (НЕК «Укренерго») до реального відключеного стану споживання.
Графіки погодинних відключень більш розтягнути в часі. За добу Міністерство енергетики має прийняти рішення, попередити адміністрації, операторів системи розподілу (обленерго), а ми попереджаємо споживачів. Це більш цивілізовані і регульовані графіки, на які можна відреагувати належним чином (зарядити телефон, павербанк, створити запас води тощо). А от на аварійні навряд чи можна так відреагувати, на то вони і мають назву АВАРІЙНІ. Графіки погодинні - це коли ми їх відносно прогнозуємо. Прогнозуємо небаланс в енергосистемі чи відсутність можливості транспортувати необхідний обсяг електрики тому чи іншому споживачу (мережеві обмеження).
— Чому вони застосовуються?
— У двох випадках. Перше: балансові проблеми. Це означає, що в країні не вистачає виробництва електроенергії. Навіть якщо є імпорт. Коли не вистачає генерації, то треба когось відключати.
Друге: мережеві обмеження. Це те, що було у нас взимку, коли руйнувалась інфраструктура, лінії та підстанції. Коли електроенергія є, але передати її всім споживачам ми не можемо. Умовно, товар (електрика) є, але вагонів (мереж) для його транспортування не вистачає.
— А блекаут?
— Щодо блекауту. Це не нове для нашої енергетики. Він в енергетиці України має назву «особлива системна аварія». Це коли дуже великі частини країни чи вся країна лишається без електроенергії.
Можна навіть сказати, що блекаут в квартирі, коли вибиває автоматика, то це локальний блекаут. Різні масштаби, кожен може називати, як зручно для себе.
Наша країна цієї зими один, майже, блекаут пережила і з честю з нього вийшла (мається на увазі результати обстрілів 23 листопада 2022 року, коли зупинялись блоки АЕС, - ред.). Тому, що оперативний персонал усіх ланок знав, що треба робити. Вони знали, звідки, якими мережами можлива подача електрики, щоб електростанції могли включитись, і як подати напругу найкритичнішим об’єктам інфраструктури міст. Збирали докупи маленькі островки (генерація зі споживачами району), які виділялись, а потім з'єднували їх в єдину енергосистему. Те що зробили диспетчери - попри те, що це їхня робота, це дуже унікальний досвід. Такого ще не було в світі. Бо є масована терористична атака, спрямована на масові пошкодження енергетики в різних частинах країни. При природних катаклізмах таких пошкоджень не буває.
— Це ж рука російських енергетиків управляла обстрілами, бо навряд чи військові знали б куди бити?
— Зряче стріляли, знали куди бити. Прості військові навряд чи так визначили б вузькі місця в енергосистемі, щоб знати куди бити. З іншого боку, це не зовсім так. Бо розібратись, що ось це вузьке місце - розподільча підстанція, трансформатор, автотрансформатор, підстанція магістральної мережі, там багато розуму не треба.
— Як зараз забезпечується безпека персоналу?
— Перші смерті енергетиків на робочих місцях були у вересні минулого року. Це коли обстріляли одну з підстанцій магістральних мереж поблизу Харкова. Там загинула жінка і чоловік. Енергетики зробили певні висновки. Таке повторюватись не може.
Це що стосується стаціонарних об'єктів. Що стосується бригад, які працюють на лініях (у мене багато колег в прикордонних і пошкоджених областях), всі бригади їдуть разом з військовими, всі екіпіровані бронежилетами та касками. Хоча, звісно, це не завжди спасає.
— Якщо ми будемо близькі до блекауту, чи можна сподіватись, що у нас буде більше островів і працюючих зон?
— Досвід минулого року багато що показав, особливо коли був напівблекаут. Ми побачили помилки в розрахунках по деяких островах, помилки в діях автоматики. Там нібито мав бути утворений острів, а він не утворився. Робота над помилками – це один з постійних напрямків роботи в енергетиці, на це є спеціальні підрозділи в штаті будь-якої компанії. Я не кажу, що я все знаю, але енергетик не міг пройти повз такі речі, тому всі коригувальні заходи мали бути зроблені.
Не дай Боже, що зимою буде щось подібне, хоча вважаю, що такого вже не буде, але островів буде більше. На Вінниччині малі ГЕС будуть використовувати свої унікальні можливості роботи на відокремлене навантаження, якщо енергосистема буде поділена на частини. Такої електрики на всіх не вистачить, але ми будемо використовувати будь-який шанс заживити наших споживачів.
Стосовно того, будуть атаки чи не будуть? Як для себе, то я роблю наступні висновки. Давайте згадаємо разом. В перші дні русня шукала аеродроми, ППО та авіацію. От вони постріляли, постріляли, щось їм не пішло, не знайшли.
Потім почали шукати залізничні шляхи постачання зброї. Постріляли, розвалили, повбивали, але мети не досягли.
Далі почали шукати нафтопереробні заводи. Побомбили, повбивали мирних людей, але паливо в Україні є.
Після цього почали електроенергетику бити до середини лютого. Ми їм показуємо, що й тут ви своєї мети не досягаєте і не досягнете.
Мені здається, що вони будуть шукати щось інше, але до обстрілів енергетики треба бути готовими. І ми готуємося.
— Яку техніку потребують обленерго?
— Ми повинні розуміти, що старого запасу міцності та надійності, резерву, стало значно менше. Такої міцності, як до 2022 р., енергосистема досягала не рік і два, а майже за всю свою історію. Відновити все зруйноване взимку, за рік неможливо. Але відновити критичні речі, щоб за допомогою цього пройти наступний опалювальний сезон – це реально.
Це стосується не лише трансформаторів. Хоча всі правильно зациклились на трансформаторах і автотрансформаторах. Бо це найбільш дороге та унікальне обладнання на підстанції, яка передає чи розподіляє. Так, великі потужні трансформатори виготовити швидко дуже важко. В Україні виготовити - важко. В інших країнах - можна, але тут постає ще питання доставки (обладнання вагою сотні тонн).
Крім трансформаторів, ми забуваємо, що будь-який розподільчий пристрій має бути обладнаний трансформаторами струму, роз’єднувачами та силовими вимикачами. Це не таке унікальне обладнання, але його треба теж мати. І багато. У будь-якій енергетичній компанії є завжди аварійний запас обладнання.
До широкомасштабного вторгнення була інша номенклатура цього обладнання. Це я по собі кажу. Ми цю номенклатуру переглянули, додали те, що було найбільш пошкоджене взимку. Якщо таких пошкоджень буде більше, ми будемо більш підготовлені. Інші компанії діють подібно.
— Чи є фахові дискусії, розмови про те, якою мають бути мережі в теорії, щоб ракетні та дронові удари були менш дошкульними, щоб вузьких місць було мало або їх було не так багато, що бити і бити?
— Я скажу свою точку зору. Великою бідою енергетики України є її надмірна концентрація: багатотисячні генеруючі потужності та підстанції, наявність надпотужних ліній передачі 750 кВ.
— У нас все величезне і концентроване?
— Так. Запорізька АЕС та Дністровська ГАЕС - це дійсно гордість України. Але 6 тисяч МВт на невеликому географічному майданчику! Ви спробуйте ту потужність видати, тобто передати до споживача. Хмельницька та Рівненська АЕС теж не малі, але розташовані в місцях, де немає такого вже великого споживання. Тому вироблену ними енергію треба передати мережами в інші куточки країни. Якими мережами? Знову будуємо ЛЕП 750 кВ. Але навіть її аварійне відключення призводить до перевантаження менших магістралей 330 кВ та 220 кВ. Що ж робити в такому випадку? Придумувати протиаварійну автоматику, яка розвантажить електростанцію, відключить споживачів. Але навіщо це? Весь світ йде до побудови невеликих модульних реакторів по 50 або 100 МВт, та впровадженню невеликих генеруючих потужностей з відновлювальних джерел енергії. Ось це і повинно бути нашим майбутнім.
Генерувати необхідно біля центрів споживання. Я підвожу вас до того, що майбутнє - в географічно розподіленій генерації.
У Європі немає таких потужних мереж. Хтось скаже, що 750 кВ йдуть в Польщу та Угорщину. Так. Там вони одразу ж і закінчуються. Там трансформуються в мережі 400 кВ. Ви можете побудувати величезну трубу, але можете замість неї побудувати дві, три менших?
— Але це ж дорожче, тому в СРСР і був гігантизм, що це було по економіці вигідніше, ніж менші генерації та лінії.
— Так, вартість двох чи трьох менших буде дорожче в побудові, а гігантизм - це ще радянський спадок. Тоді рахували, що так дешевше. Так у нас і є мережі з ізольованою нейтраллю, які постійно несуть небезпеку всьому, що їх оточує. Все те саме - економія (побудова Чорнобильської АЕС з типом реактору РБМК-1000 теж був зумовлений економічними розрахунками, - ред.).
Концентрація була через економію. Однак розподілені мережі, мережі, які можуть балансуватись, вони гнучкіші до зовнішніх впливів. Це те, куди світ йде - до micro grid, мереж,які самобалансуються (локальна мережа, яка діє як єдиний керований об’єкт, здатний працювати як в мережевому, так і в острівному режимі, - ред.).
Де в мережі є трохи сонця, трохи вітру, трохи води, якийсь накопичувач. Якщо там модульний реактор, то система стає більша. І ви не потребуєте “труби” класу напруги 750 кВ. І знищити таку розподілену енергосистему дуже важко, і навіть неможливо.
На сьогодні майже такими мережами є мережі операторів системи розподілу (обленерго, в минулому). Тут треба багато ще чого добудувати. Я не скажу, що саме треба добудовувати, але надійність можна підвищити в рази.
— Але же у нас немає про це особливої дискусії, натомість є про водень, а то про 20 реакторів. Часом від Енергоатома звучить питання про модульні реактори, але й від глобальних планів вони теж не відмовляються?
— Я дуже часто чую від однієї й тієї людини протягом місяця заяви, які мають різну направленість. Спочатку таке будуємо, потім вже таке, будуємо там, а потім не там.
Щодо водню. Україні й до широкомасштабного вторгнення було особливо не до водню, а зараз тим паче. Буде ВДЕ 50-60% в балансі країни, тоді будемо думати про водень. І не тільки про водень, бо є ще синтетичні гази. Так, звісно, над цим працювати треба, і сьогодні, але завтра цього точно не буде. Може післязавтра. Нам зараз треба дивитись, що в нас під ногами. Ми цього не бачимо, а тут же хочемо еволюційно перестрибнути до водню. Рано.
— Скільки у Вінницькій області малих ГЕС?
— Скільки не скажу, але це десятки. Є, до речі, об'єкти, які досі не відновлені. Повз них їдеш і думаєш, як же це так? Бо є будівля, є гребля. Це вже 80 відсотків від вартості побудови ГЕС. А водичка ллється повз турбіни. Елементарно втрачається безцінний ресурс.
— І дозволів треба менше збирати?
— Звісно. Відновлення - це ж не будівництво з нуля. Тому я й кажу, що ми не бачимо того, що у нас під ногами, що нам потрібно відновлювати, а не будувати нове. У нас чогось всі шукають гроші для нового, ультрасучасного, іноді навіть неможливого до виконання в умовах нашої країни. Але є закинуті об'єкти, які можна відновити. Буде дешевше, а ефект той самий.
— А що дешевше, СЕС чи малі ГЕС?
— Сонячні електростанції можуть бути різні. На сьогодні в Україні немає промислової фотовольтаїки, яка може працювати автономно.
Але є інші СЕС, які можуть накопичувати, які можуть працювати автономно, працювати як накопичувач. У нас будують не такі СЕС, а найдешевші, які можуть принести надшвидкі гроші в умовах існуючого формату державної підтримки відновлювальних джерел. Те ж саме стосується вітрових електростанцій.
А от малі ГЕС, якщо їх правильно модернізувати, вони можуть приймати участь у регулюванні, працювати на свій район, піднятись з нуля (мається на увазі не будівництво, а генерація, - ред.).
— А от такі сучасні СЕС набагато дорожчі від того, що в Україні будують?
— Так. Набагато.
— Щодо споживання. Як працювати з попитом?
— Це можна робити в будь-якій області. Система керування попитом працює в світі і в Європі. Наша законодавча база дозволяє працювати установкам, які можуть керувати споживанням.
Що таке керування споживанням? Це те саме, що генерувати електричну енергію тільки зі знаком мінус. Для електроенергетичного балансу це те саме. Це можуть робити як промислові підприємства, так і окремий споживач. От ми говоримо про системи накопичення. Та будь-яка морозильна камера, холодильник, система під зайвим тиском - це вже накопичувачі, які можуть заряджатися енергією, коли електрика дешевша, а віддавати в мережу, коли електрика найдорожча.
— У нас з тим нічним тарифом пробують бавитись…
— У нас і нормативна база задумувалась ще до введення теперішнього ринку, який чи то працює, чи то в ручному режимі і не хоче працювати. Але є такі сегменти ринку, як ринок допоміжних послуг і балансуючий ринок. В Кодексі системи передачі вказано, що на цьому сегменті можуть приймати участь споживачі, які здатні знижувати своє споживання тоді, коли це не лише вигідно по вартості, а коли прийде команда. Наприклад, команда зниження споживання для підприємства. Ці розробки були ще тоді, коли Дніпрогес будувався.
Що стосується рівня простого споживача - те саме. В Європі і світі є успішні проекти, які вже працюють. Це коли кожен споживач об'єднаний в групу споживачів на електронному майданчику, який має своє програмне забезпечення й надає ці послуги балансування оператору системи передачі. Ви навіть бачити не будете, як ваші електроустановки заробляють для вас гроші. Автоматика буде керувати кондиціонером, холодильником тощо.
Є країни, де споживачу приходить повідомлення, що вартість електроенергії впала чи підвищилась. Людина сама відключає чи включає кондиціонер. Людина економить гроші, а енергосистема при цьому фізично балансується. Це пов’язані речі – коли електрики не вистачає – вона дорожчає, коли її профіцит – вона дешевшає.
В Україні це не дуже розвинуто. Я намагався цю тему розкрутити, спілкувався з промисловими споживачами. Виконували розрахунки, рахували нічний і денний тариф, люди ніби теоретично бачать, що воно працює. Але на практиці ніхто не міг зрозуміти в чому ж фішка, шукали де їх хочуть надурити... Невтішний національний досвід...
—Думали, що їх хочуть надурити на гроші?
— Абсолютно.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Юрій Касіч народився у м. Києві у 1971 році, закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю "Електричні мережі та системи".
Кар'єру в енергетиці розпочав із електромонтера Київської ТЕЦ-5. Потім обіймав посади начальника диспетчерської служби та головного диспетчера НЕК "Укренерго", виконуючого обов’язки НЕК «Укренерго», технічного директора "Черкасиобленерго" та "Вінницяобленерго", а також гендиректора “Чернігівобленерго”, керівника підприємства-оператора малих ГЕС.
В 2023 році Юрій Касіч очолив “Вінницяобленерго”.
Публікація - журнал ЕНЕРГОБІЗНЕС https://e-b.com.ua/yurii-kasic-ukrayina-maje-dosvid-zimi-2223-i-ce-daje…
