ЗГАДАЙМО ГЕРОЇВ ЧОРНОБИЛЯ – КОЛИШНІХ І НИНІШНІХ!
36 літ тому, в ніч на 26 квітня 1986 року, на 4 блоці Чорнобильської атомної станції сталася найбільша в історії людства техногенна аварія. Завдяки зусиллям ліквідаторів її вдалося локалізувати та врятувати країну і світ від радіоактивної катастрофи. Та, на жаль, чимало хто з рятівників заплатив за «мирний атом» власним життями і здоров’ям. Протягом лише одного місяця після аварії на ЧАЕС від отриманого опромінення загинуло 200 пожежників і працівників станції. До півмільйона жителів 30-ти кілометрової зони, в тому числі й усі жителі Прип’яті, міста енергетиків-атомщиків, довелося евакуювати. Загалом понад 2300 населених пунктів опинились в зоні радіактивного забруднення…
На жаль, наслідки Чорнобиля 1986 року даються взнаки і досі. Це пекучий біль і незагоєна рана для багатьох українців! Особливо для тих, хто втратив свої домівки, рідних, друзів, знайомих. Для тих, хто безпосередньо брав участь у приборкуванні атомної стихії, а це понад 600 тисяч осіб. Серед них і наш колега, начальник ремонтно-будівельної дільниці відділу експлуатації будівель та споруд Михайло Коваленко.
– Для мене Чорнобиль – це моє життя. Я ж родом з тих країв, із села Зимовище Чорнобильського району, що 6 км від ЧАЕС. До аварії жив у Прип’яті, працював на Чорнобильській атомній станції бетонярем у ремонтно-будівельній бригаді. Тож пекло аварії для мене розпочалося у перший день лиха і тривало до кінця вересня. У складі ліквідаторів довелося закривати вікна свинцем, виконувати чимало інших завдань для запуску в роботу першого, другого і третього енергоблоків станції. Працював, допоки не отримав значну дозу опромінення. Потрапив у лікарню, де пробув ще 2 місяці. Та хіба ж я один такий! Вся країна тоді встала на порятунок від атомної біди. Будь ласка, не розписуйте про мене багато. Чимало моїх товаришів, з якими я працював на станції вже у засвітах. Краще про них згадайте у цей день жалоби…» - поділився своєю історією і душевним болем Михайло Михайлович.
Тож згадаймо усіх, хто в далекому 1986-ому подбав про усіх нас, українців, і про людство в цілому, хто мужньо ніс свою вахту в ядерному котлі та зупинив радіоактивну стихію і хто нині, вже у лютому-березні 2022 року, внаслідок нападу рашистської орди на нашу землю із захопленням ЧАЕС, знову став РЯТІВНИКОМ, ЛІКВІДАТОРОМ, ВИЗВОЛИТЕЛЕМ!
Низький уклін ВАМ, ШАНОВНІ, сердечна подяка! Міцного здоров’я Вам, добра, благополуччя і, попри труднощі воєнного часу, незламної віри в ПЕРЕМОГУ і МИРНЕ майбутнє!
А тим ліквідаторам і захисникам, хто відійшов у вічність – СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ! Ніколи не забудемо!!!
